Що раніше було карпатською нормою, нині – раритет: побачити справжню дерев’яну церкву у Карпатах, не попсовану варіативним оздобленням – бляхою чи сайдингом – велика вдача. Церква Різдва Богородиці – прекрасний виняток серед сучасних, часом недолугих, втручань в архітектурні карпатські звичаї.
Привезена сюди з Яблуниці у 1780 році і ще бозна-коли побудована — кажуть, що в році 1615-у вона вже стояла. Точно відомо одне: стіни церкви, похилені всередину – ознака давнини. Чотиризрубна, хрестова в плані церква стоїть на самісінькій маківці пагорбу у північній частині селища, звідкіль видно всю Ворохту й околишні гори.
Богослужебна каплиця
Василь Янюк, що заснував селище в середині XVI сторіччя, мав трьох доньок: Марію, Анну та Євдокію. Першу віддав заміж за Ворохту, другу – за Дедерчука, а третю – за Воронюка (с. Вороненка за його ім’ям, до речі, назване). До Вороненківської церкви жителям Ворохти ходити було далеко – майже 8 км, тож вирішили звести власну Богослужебну каплицю, пізніше за невідомих обставин зруйновану.
За часів Австро-Угорщини каплицю відновили, проте в зменшеному вигляді. А у 1940 році через пропаганду атеїзму пам’ятку знищили знову — церкву Різдва Богородиці перетворили стайню.
Відновлена у 1997 році Богослужебна каплиця цікава своєю архітектурою. Тим паче, дістатись сюди можна просто прогулюючись містечком.
